Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
докінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
докінчувати — чую, Пр. Закінчувати, допроваджувати до кінця … Словник лемківскої говірки
докінчати — а/ю, а/єш, недок., перех. Те саме, що докінчувати … Український тлумачний словник
докінчити — див. докінчувати … Український тлумачний словник
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
подокінчувати — ую, уєш. Док. до докінчувати. || Докінчити усе або багато чого небудь … Український тлумачний словник
увінчувати — ую, уєш, недок., увінча/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Класти вінець кому небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що небудь. Увінчувати лаврами. 2) Прикрашати… … Український тлумачний словник
викінчувати — ую, уєш, недок., ви/кінчити, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що небудь … Український тлумачний словник
закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… … Український тлумачний словник
позакінчувати — ую, уєш, док., перех. Закінчити за кілька заходів, у різний час (усе чи багато чого небудь; про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
